«
Кожний, хто вміє згуртувати навколо себе людей із різними характерами, різними
інтересами й може привести до успіху, – справжній Майстер…»
Притча
Якось увечері зібралися
разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка й контрабас. І
виникла між ними суперечка – хто краще за всіх грає. Кожний інструмент почав
виводити свою мелодію, показувати свою майстерність. Але виходила не музика, а
жахливі звуки. Що більше старався кожен з них, то не зрозумілішою й потворнішою
виходила мелодія. Але з’явилася людина й одним помахом руки зупинила ці звуки,
сказавши: « Друзі, мелодія – це одне ціле. Нехай кожний прислухається до
іншого, і ви побачите, що вийде». Людина знову змахнула рукою, і спочатку
несміливо, а потім усе краще залунала мелодія, у якій було чути смуток скрипки,
ліричність саксофона, оптимізм труби, ніжність сопілки й величність контрабаса.
Інструменти грали, стежачи
за помахами рук людини. А мелодія все звучала і звучала, поєднуючи виконавців і
слухачів у єдине ціле.
Як важливо, щоб оркестром хтось диригував.
Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об’єднані однією метою й
спрямовані єдиною волею в єдиному пориві…
Таким Майстрами,
шановні вчителі, є Ви, а інструментами – Ваші учні. Ми з Вами , хочемо того чи
ні, є вчителями нового століття і всі будемо працювати, щоб навчання стало
радістю й задоволенням для кожної дитини, щоб шкільне життя, в якому беруть
участь учнів і вчителі, досягло гармонії. Хороші вчителі створюють хороших
учнів, і в майбутньому, я вірю, учні нашої школи стануть справжніми людьми.
Немає коментарів:
Дописати коментар